Звернення до учнів

Доброго дня!

Увесь Світ, вся планета, сьогодні знає, що саме в Україні відбувається головна боротьба демократії проти тероризму, боротьба свободи проти рабства…

Демократія перекладається як народовладдя. Але це не розкриває суті явища. Тому я трохи зосереджу вашу увагу на тому що таке демократія і чому ми її відстоюємо.

1. Людина є соціальною твариною — виникає в суспільстві-соціумі та діє в суспільстві-соціумі.

2. Людина складається, щонайменш, з двох просторів — природного-справжнього та суспільного-набутого, де природний простір є притаманним людині генетично, з усіма недоліками й перевагами індивідуальності, а суспільне є переліком обмежень «можна/заборонено».

Ви вже багаторазово стикалися з ситуаціями, коли дорослі запевняють «так не можна», «хочу не хочу, а треба» – це прояви саме суспільного простору.

3. Раціонально об’єднувати зусилля задля досягнення складних результатів.

4. На всіляку агресію, рано чи пізно, знайдеться сильніша агресія.

Таким чином зрозуміло, що людям вигідно діяти разом з врахуванням недоліків та переваг кожного задля досягнення спільного добробуту.

Наприклад, сім’я — я, сестра, брат, мама, тато, бабуся й дідусь — хтось може сам добути м’ясо, а хтось — тіко ягоди та фрукти. Хтось з сім’ї може себе захистити, а хтось не може. І, якщо кожен з членів сім’ї житиме окремо, то хтось виживе, а хтось загине — тому люди і тримаються разом, щоб вижити.

Інша ситуація — родина це прибирання, готування, добування продуктів, одягу, пального, води… Якщо людина одна, то ці речі займатимуть левову частину часу і життя буде не життям, а існуванням, виживанням. А коли тато займається однією важкою справою, дідусь — другою, бабуся готує, мама прибирає — то весь перелік справ розподіляється так, що і справи робляться, і вільного часу, на творчість, на себе, кожному вистачає.

Вважаю, що ви розумієте переваги об’єднання людей перед самотньою людиною.

Родина є дуже спрощеним, як каже наука, ідеалізованим, прикладом. В дійсності все значно і значно складніше — хтось займається виробленням електроенергії, хтось займається перевезеннями, хтось виробляє хліб, хтось — молоко, хтось одяг, хтось зошити, хтось ручки, хтось олівці, хтось телевізори, хтось морозиво… – всі речі, які ми спостерігаємо, хтось виробляє.

Щоб спекти буханку хліба, потрібні борошно, посуд, вода, сіль, дріжджі, піч, дрова чи струм — тобто буханець хліба є результатом праці багатьох людей.

Щоб ви доїхали автобусом до школи, чи дорослі на роботу, має бути автобус, водій, заправник, пальне, мастила, шкіра, гума, металеві і пластикові запчастини…

Щоб заправитися, має видобутися нафта, чи газ, які мають бути доставленими в кожний куточок країни, мають бути побудованими заправки, які складаються з величезних діжок-цистерн, що закопують в землю для забезпечення безпеки від вибухів, з насосів, з лічильників, з приміщень…

Демократія це прийняття інших такими, які вони є природно, і рівні можливості для кожного в обмін на підтримку суспільства, в обмін на внесок в суспільство.

Демократія – це коли правила приймає більшість.

Тому важливо не тільки брати, а й віддавати.

Зари ви дивитеся, слухаєте, – щось таке дорослий дядько каже, наче й зрозуміле, навіть інтуітивно, наче я, приблизно так і уявляю, як дядько каже, але… Але для мене цікаве інше.

Мене цікавить щоб мене хвалили, любили, дозволяли дивитися мультики, грати, замість уроків, замість домашніх завдань. Я хочу, щоб мене любили і не змушували прибиратися, чистити зуби, читати, писати, рахувати… Щоб сусідка-дівчинка, чи сусід-хлопчик, чи, навіть тато, чи мама, припинили ображати, бити мене, обмежувати в мультиках та іграх. Я прагну бути вільною істотою, свободною людиною! Вільною людиною, яку люблять і до якої люб’язно ставляться інші!

Це раціонально. Це вірно.

Але…

Як ви самі любите?

Хіба ви любите все що бачите?

Хіба кожен з вас любить круп’яні каші як горохову, гречану, вівсяну, мамалигу, манну, перлову, пшеничну, пшоняну, рисову, ячмінну?…

Хіба не бажаєте котлети, сосиски, шоколад, морозиво, полуницю, …, барвисте, блискуче, яскраве, тепле, пухнасте, м’яке, лагідне, …, піцу, гойдалки, ігри, мультфільми?…

Зараз, діти, вас люблять за три речі:

1-е це кров від крові, за рід – про вас дбають зараз щоб ви про них дбали потім.

2-е це милота малюка.

3-е це наївність та кмітливість.

Мине три роки і ви всі стикнетеся з іншим ставленням з боку дорослих.

Дорослі почнуть ставитися до вас більш зневажливо, грубіше, жорсткіше.

Людина — що зелень на дереві. Коли набрякають бруньки це як народилася дитина. Вона маленька, беззахисна, до неї ставляться дуже уважно і дбайливо. Це справедливо, дійсно, для будь-якої вирощуваної рослини — орхідеї, картоплі, помідорів, огірків…

Як листя досягне свого розміру, то листя вже залишається без надмірної уваги, бо далі увага привертається наступному етапові — квітам, з яких утворюються плоди. (Коренеплоди, як картопля, буряк, морква, ананас, арахіс, редис, також розвиваються після сформування ботвиння.)

Так і з людьми. Діти-листя у квіти переходять років в 12…14, дехто раніше, дехто пізніше. Головне — переходять.

І це нормально.

Адже за 12…14 років, а це час від вашого народження, батьки й бабусі з дідусями, тітки й дядьки, всі стають старішими на 12…14 років, вони старіють.

Ви маєте знати, що дорослі люди бояться старості.

Старість більшість людей сприймає як немічність. Немічність дорослого це коли дорослий слабкий як дитина. Це один страх. Страх втрати самостійності, тобто свободи.

Другий страх — самотність.

Коли народжується дитина, за нормальних умов вона має батьків, бабусь, дідусів.

Коли ж доросла людина сягає віку немічності, то невідомо чи хтось дбатиме про неї.

Це третій страх. Страх, який нівелюється в здоровому суспільстві. Бо здорове суспільство, здоровий соціум, дбає про своїх членів.

У нас, в Україні, на всій планеті, соціум хворий, суспільство хворе, тому страх самотності при немічності залишається. (Було б здорове, люди б не їхали заробітчанами світом. Війна трохи об’єднала, але це тимчасово.)

Ба більше, на роботу часто відмовляються брати людей віком від 50…55-ти років.

За всю планету вирішувати ми не можемо, а у себе в країні, вилікувати суспільство маємо.

Ви всі хочете швидше стати дорослими…

Звичайно, мені легко про все це оповідати, бо я дорослий.

Я бажаю, щоб ви усвідомили власне місце в бутті і свідомо ставилися до власної діяльності.

Я бажаю, щоб ви набули спроможності лікувати наше суспільство, лікувати соціум України.

Я бажаю, щоб ви стали гідною заміною нас.

Я бажаю, щоб всі ви стали потужними особистостями на користь людства на прикладі України.

Я бажаю, щоб ви стали вільними людьми та відповідальними громадянами.

Я бажаю, щоб ви усвідомили переваги дитинства і насолодилися дитинством якомога довше.

Я бажаю, щоб своїх дітей любили і робили все задля їхнього розвитку.

Я бажаю, щоб ви вже зараз усвідомили, що різниця між дорослими та дітьми поляга в двох речах — інтелектуальних та фізичних можливостях, при тому, що ви, діти, міркуєте так само як і дорослі.

Я і розмовляю з вами, як з дорослими. Усвідомлюючи, що ваша увага спрямована на інші речі.

Всі ми рахуємо. Рахуємо щоб отримати більше за менших зусиль. Це є раціоналізм, прагматизм.

Але, є дещо, що протиречить раціональному, те, що люди називають ірраціональним.

Ірраціональне це протилежне раціональному, нераціональне, тобто безпідставне з раціональної точки зору, коли на отримання результату докладається забагато зусиль, вкладається забагато ресурсів.

Скажу, що раціонально все. Тільки, якщо при раціональному проглядається зв’язок «більше результату за менші зусилля», тобто ми розуміємо вигоду, то при ірраціональному ми не вбачаємо вигідності.

Це як наука з магією — що розуміємо, називаємо науковим, що не розуміємо — магічним, чарівним.

Ітак, перше, що ви маєте запам’ятати — ваша сила полягає в інтелектуальному та фізичному розвитку. Вільна людина це розвинена інтелектуально і фізично людина.

Інтелектуально і фізично.

В першу чергу інтелектуально, бо тварини, як слони, коні, воли, фізично значно сильніші за людину, як і автомобілі, трактори, тепло-електровози, пароплави, літаки та інші машини. Але всіма ними керують люди за рахунок використання інтелекту.

Взагалі, воля буває двох видів:

1. Власне бажання.

2. Зовнішня свобода, зовнішня необмеженість.

Коли ви дізналися, що живете на велетенському колобку в космосі, ви всі пережили страх улетіти в цей безмежний космос.

Але, як звиклися до того, що ви не улітаєте в космос, страх сам собою зник. І верх з низом стали не глобальними, а відносно центру планети.

Страх улетіти в космос з планети зник, і ви самі на себе дивитеся як на наївних, риторично запитуєте «І як цього можна було боятися?».

Ви також пам’ятаєте як почали повзати, яким неслухняним було тіло.

Ви пам’ятаєте як падали при навчанні ходити, як спочатку було боляче, а зараз — таке, підвелися та побігли далі.

Ви пам’ятаєте як впали, коли хотіли показати батькам як навчилися бігати, але перечепилися і номер не вдався в той раз.

Ви пам’ятаєте спрагу довести, що ви дієздатні, розумні та вільні.

Ви і досі, коли залишаєтеся наодинці, по кілька разів промовляєте нові слова.

Ви вже перестали плутати звуки в словах, але інколи таке трапляється…

Більшість дорослих це забуває. Забувають через буденність та рутину.

З буденністю ви мали справу в дитячому садку, коли здавалося, що цілу вічність повторюється одне й те саме.

Рутина вас відштовхує від навчання — це коли треба так довго, довго робити що кажуть дорослі, – читати, писати, рахувати, прибирати, мити посуд…

Але, коли рутинно ходите, рутинно маніпулюєте руками, рутинно розмовляєте, рутинно слухаєте (секрет про дорослих — дорослі вже забули, що кожне слово, яке чують, спочатку повторюють про себе, в голові), ви не помічаєте як ви це робите.

Читання, писання та рахування — це такі ж само рутинні речі як дивитися, слухати, розмовляти, ходити, бігати, стрибати, брати ложку, грати на смартфоні тощо. Але тіло до них ще не звикло.

Існує два види речей-явищ у світі:

1. Рутинні, які потрібно один раз твердо засвоїти і вони постійно при нас. Це ходіння, катання на ровері, слухання, мовлення, читання, писання, рахування, прибирання…

2. Нові — це те, що ще не перейшло в рутину. Для вас це прибирання, миття, читання, писання, рахування, чищення зубів, вмивання, …, мабуть доста.

Весь світ поділяється на рутинне та нове, на нове та рутинне.

Нове цікаве і складне. Доки не перейде в рутинне.

Як щось переходить в рутинне, воно перестає бути складним.

Сама рутина складна тим, що інтелект, мізки без потреби, тобто мислення в рутині ледь використовується.

Але, під час рутини можна і слід займатися творчістю, як і під час очікування.

Нове складне для тіла, а рутина складна для розуму.

Секрет про школи та систему освіти — вони, як і суспільство, нездорові.

Нездорові. Але, кращого нема. Хоч ми і працюємо над недоліками, намагаємося вилікувати, але краща система освіти в Україні, як і на всій планеті, відсутня.

Тому тут обирати нема з чого. Тре зрозуміти це — обирати нема з чого, відсутня альтернатива.

Ви прагнете швидше стати дорослою людиною.

Я вас розумію — доросла людина сама обирає що їй робити.

Але, дозвольте вас трохи виправити — часто дорослі свободи мають менше за вас, менше ніж діти.

В першу чергу через нездорове суспільство, по-друге, через брак коштів, а в третє, через зобов’язання перед батьками, дітьми, щонайменш.

В житті речі поділяються на неприємні, нейтрально-буденно-рутинні та приємні. І життя складається не лише з чорних та білих смуг, є й сірі смуги, яких більше. Точніше, в сірій буденності трапляються чорні та білі смуги. В сірій смузі трапляються чорні та білі смужки.

Кількість білих смуг залежить від вас самих, від вашої підготовки до можливих подій в майбутньому

Перше, що робить людину доросліше, це маніпулювання руками й ногами, взяття, утримання та ходіння.

Друге, що робить людину доросліше, це слухання й бачення. (До речі, бачення у вас також ще розвивається, бо часто ви бачите вигадки в предметах, особливо в сутінках, в темряві, коли малюєте в своїй уяві різноманітні жахливості, які при перевірці, при вмиканні світла, виявляються звичними речами в нових ракурсах.)

Третє, що робить людину доросліше, це розмова. Образи, якими ми оперуємо в уяві, в голові, насправді навіть дорослим важко описувати словами.

Четверте, що робить людину доросліше, це читання, писання та рахування.

А взагалі, роль старших, перед Богородицею, це підготувати нових дорослих людей, щоб вони поширювали життя Всесвітом та справедливо керували як життям, так і суспільством.

Кілька порад, щоб вам легше було опановувати нове:

1. Проговорюйте власні дії. Свідомість є самоспостереженням.

2. Уявляйте що робитимете перед діями. Плануйте власну діяльність спочатку в уяві.

3. Готуйтесь так, наче все життя ви це робили і далі довго це робитимете.

4. Важке вчора і сьогодні завтра буде легким.

5. Все минає, рано чи пізно буде відпочинок.

6. Робіть якісно, неякісно завжди вийде.

7. Нагороджуйте себе і хваліть себе за досягнення.

8.  Складне розділяйте на частини. Одне явище розглядайте як два явища.

Слава України зараз залежить від нас. Через 15…20 років слава України залежатиме від вас. Ви маєте бути готовими.

Слава Богородиці!